Історія сноуборду налічує всього близько 30 років і не може похвалитися багатовіковими традиціями, але та стрімкість з якою сноуборд набирає обертів може позаздрити будь-який вид спорту. У 70-і роки в світі була лише одна модель сноуборду і називалася вона снерфер, тепер же в світі близько 300 виробників, які працюють на сноубордний індустрію.
Історія сноуборду - це хороший приклад реалізації американської мрії. А ще це ідеальний приклад роботи маркетологів, роботи як помилковою, так і неймовірно успішною. Історію сноуборду вивчають студенти американських університетів!
Про все це абсолютно не замислювався Шерман Поппен, інженер-конструктор газового устаткування, коли на Різдво 1965 вирішив порадувати своїх діточок нової забавою. Він поєднав дерев'яними перемичками пару дитячих лиж, переставивши на них ремінці кріплень. Так вперше була реалізована проста ідея - дати людині можливість ковзати по снігу боком, як це робили серфери на хвилях і скейтбордисти на асфальті. Дружина Поппен навіть придумала снаряду назва - снерф, від слів сніг та серф.Іграшка мала успіх у місцевої дітвори, і Шерману довелося повторити маніпуляції з лижами для сусідських дітлахів. Дивлячись на ігри дітей, він подумав і про батьків. І вирушив в Гудвіл, де відірвані хлопці торгували травичкою і каталися влітку на водних лижах. Він купив у них старе устаткування, і засніжені піщані дюни узбережжя стали першим місцем катання водної монолижі по снігу. Шерман змайстрував певний інструмент і став експериментувати з канавками на нижній поверхні лиж, адже тоді всі лижі мали такі канавки. Так вийшов справжній снерф - досить довгий важкий. А так як кромки снаряда постійно сточувалися, довелося зміцнювати їх смужками металу. З тих пір кант дійсно став тримати. Ідея була запатентована. Так що був час, коли Шерман Поппен мав авторські права на будь-пристосування для спуску, оснащене кантом!
Втім, він ніколи не піднімав це питання - ні коли кант стали використовувати Rossignol та Kneissl, ні пізніше, коли гірськолижне обладнання без канта просто зникло з ринку.
Чи був Поппен єдиною людиною, відчув широкі можливості снігової дошки? Ні, свої спроби створення такого снаряда робив ще один американець - Том Сімс, мав досвід виробництва скейтборду. Але він запізнився. Менше, ніж через рік після створення снерфа Поппен продав права на його виробництво корпорації Brunswick. Снерф, в промисловому варіанті представляв собою формованні дошку з ламінованої багатошарової фанери з рифленими майданчиками для ніг, роздвоєним хвостом і дошки продаваних сотнями тисяч. Управління снарядом було вельми проблематичним, падіння - швидше нормою, ніж винятком, але число шанувальників росло.
У 1968 році, 18 лютого, на гірськолижному курорті Блокхаус Хілл в Маскегоні, Мічиган, пройшли перші в історії змагання в новому виді спорту - тоді ще снерф. Спортсмени спускалися по прямій, змагаючись на швидкість. Але головне змагання почалося між виробниками обладнання. Brunswick створив відділення Jem, єдиним напрямом діяльності якого став снерф. Але й це не врятувало корпорацію від загибелі - ринок не пробачив її керівникам грубих маркетингових прорахунків. Потужні рекламні заходи не підкріплювалися збільшенням обсягів виробництва, повністю відсутні можливості навчання. Складність катання відлякувала нових покупців, бум пішов на спад. На ринку активізувалися конкуренти - конструктивно дуже близькі до снерф продукти вийшли під торговими марками Уінтерстік і Скібоард. І все ж, розвиток був мінімальним. Як і раніше проводилися змагання, як і раніше у снігової дошки були вірні шанувальники, але для всього іншого світу - і, особливо, для гірськолижників - снерф залишався все тієї ж різдвяної забавою.
Так тривало до 1979 року, коли на чергових змаганнях снерфер з'явилися хлопці з Вермонта на модернізованих дошках. Новий снаряд був довшим і ширшим, і, що найголовніше, був забезпечений кріпленнями! Автором модернізацій і кращим райдером команди був Джейк (Карпентер) Бертон, випускник економічного факультету нью-йоркського університету. Вже в 1977 він організував власну компанію з виробництва снігових дощок Burton, взявши за основу снерф.
Переконавшись в недоліках цієї моделі - ціною зламаного пальця - він серйозно працював над її поліпшенням, експериментуючи з розмірами, формою бічного вирізу і матеріалами. І все ж, ключовим внеском Бертона у розвиток сноуборду стали кріплення - фіксація ніг на дошці в корені змінила ситуацію з керованістю снігових дощок. Виграв чи Джейк ті змагання? Звичайно, адже нова дошка була легко керована, говорять його співробітники і демонструють підтверджує цей факт статтю в газеті двадцятирічної давності, яка прикрашає сьогодні офіс Бертона. Звичайно ні, каже Шерман Поппен, адже спортсмени їхали по прямій, а дошка Джейка була більше і повільніше.
З цього моменту розвиток сноуборду увійшло в еволюційну фазу. Всі основні елементи снаряда були винайдені і справа була тільки за їх вдосконаленням. Джейк Бертон не повторив помилок виробників снерфа. Він робив невеликі, але дуже впевнені кроки вперед, заручився підтримкою декількох гірськолижних курортів і магазинів, вів справи дуже обережно, наймаючи помічників тільки за потребою і розмістивши виробництво прямо в своєму будинку. Дошки робилися в сараї, їдальня була офісом, на другому поверсі був склад, а вітальня стала демонстраційним залом. Дзвінки покупців лунали в моїй спальні далеко після опівночі, і я відповідав. Так описує перші кроки свого бізнесу сам Джейк. Це тривало до 1983 року, коли Бертон одружився. Неухильне зростання виробництва дозволив залучити кредити, як від банків, так і від приватних осіб - наприклад, у фінансуванні взяла участь родина дружини Джейка Донни. Фірма росла стрімко, разом з інтересом покупців до сноуборду. А чому сноуборду, а не снерф? Справа в тому, що Шерман Поппен був вкрай незадоволений, дізнавшись, що для нового продукту використовується запатентоване їм назву і звернувся до Джейка з відповідним офіційним листом. Виявися він тоді трохи далекогляднішими - і на Олімпіаді проводилися б змагання з снерф, а всі ми до сих пір були б снерфер. Але дошки під маркою Бертон стали називатися сноубордами і конструктивно аналогічні творіння конкурентів все без сумніву стали називати точно також.
Спробувати себе у виробництві дощок вирішили багато. А здорова конкуренція не могла не призвести до подальшого вдосконалення конструкції. Майк Олсон створив на північному заході Америки виробництво під торговими марками Gnu і Lib Tech, у майстернях якого з'явилося дуже багато розробок, що стосуються форми і конструктивних елементів дощок для карвінга і швидкісного спуску. Стів Деррі організував Flite Snowboards, першу фірму, яка поставила на потік виробництво кріплень з хайбек - високим задником, закріпленим на платформі. Також, він першим інтегрував сталевий кант в корпус дошки на стадії формування - до цього канти кріпили шурупами. Кріс Сандерс відкрив фірму Avalanche Snowboards і вперше застосував на своїх дошках радіуси бічних вирізів, близькі до аналогічних на коротких лижах і ваговий прогин - по ефективності ці моделі були вже близькі до сучасних. Потужне виробництво організував на своєму підприємстві Sims Том Сімс - старі напрацювання дозволили йому випустити досить конкурентноздатні дошки і зібрати під свої знамена дуже сильну команду райдерів. Випуском дощок зацікавилися і гранди світової лижної індустрії.
Першою зіркою нового виду спорту став Террі Кідвелл. Гонщик команди Сімса, він привніс в катання на сноуборді ідеологію фрістайлу і став чемпіоном у халфпайпе не на один рік. Саме його ім'я стояло на першій в історії сноуборда так званої про-моделі - дошці, випущеної Сімсом спеціально під Террі. Інтерес до сноуборду неухильно зростав. Задовольнити цікавість обивателя взялися відразу кілька спеціалізованих журналів - спочатку International Snowboarding Magazine (спочатку називався Absolutely Radical), потім Snowboarder і Transworld Snowboarding.
Удосконалення техніки дозволило райдерам виконувати видовищні трюки і забиратися в найнеймовірніші місця для екстремальних спусків. З'явилися фотографи, активно катаються на дошках і спеціалізуються на зйомці райдерів. Фотографії, зроблені Бадом Фосетт і скальпом з'явилися не тільки в спеціалізованій пресі, а й у виданнях, дуже далеких від гірськолижної індустрії - адже новий вид спорту був неймовірно красивий.
Джейк Бертон на викупленому в 1992 році у корпорації Локхід заводі неподалік від Берлінгтона, де збиралися авіаційні гармати Гатлінг, випускає сьогодні майже 40% сноубордів в світі. Найближчі конкуренти не роблять і десяти, не дивлячись на те, що лінії з виробництва дощок є навіть в Китаї.
А як же Шерман Поппен? Талановитий винахідник, він багато років віддав газової промисловості, а потім створив передову технологію зварювання в середовищі аерозолів і став співвласником компанії Grand Cayman. Він не шкодує про зроблене багато років тому виборі і каже, що вдячний Бертону за розвиток його ідей. З чуток, його можна зустріти на схилах Стімбот Спрінгс. Довгий час залишаючись прихильником гірських лиж, він, все ж, освоїв сноуборд. Він катається на дошці Burton.
Основні дати
У 1981 році Пол Грейфс влаштовує перші відкриті змагання у Вудстоку (штат Вермонт). На них з'їжджаються всі сноубордери США.
У 1983 році створюється перша європейська компанія з виробництва сноубордів. У 1983 році француз Реджіс Ролан (нині президент фірми A.SNOWBOARDS) знімається у фільмі Апокаліпсис і стає першим кумиром європейських сноубордистів. Том Сімс знявся у фільмі Вогонь і лід, де він їздить на дошці по піщаних дюнах. Ці два фільми принесли сноуборду світову популярність.
У тому ж році проводяться змагання в Канаді, на яких вперше зустрічаються європейські й американські сноубордисти.
На початку 90-х років створюється міжнародна федерація сноуборду (ISF), що об'єднує у собі професіоналів та сноубордіческіе асоціації країн Європи, Азії та Америки. Зараз вона проводить щорічні чемпіонати світу, що складаються з етапів, що проходять на всіх Континет, Кубок світу і юніорські чемпіонати.
У січні 1993 року ISF проводить перший справжній чемпонат світу зі сноубордингу в Ішдле (Австрія). Чемпіонат підтримали багато багаті міжнародні концерни. Проводилось широке висвітлення в пресі і на телебаченні багатьох країн.
У 1996 році FIS (міжнародна федерація лижного спорту) визнала сноуборд, а Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК) включив його в свою програму в якості однієї з дисциплін лижного спорту
За сим послідувало включення сноубордингу в Зимові Ігри-98 в Нагано (халф пайп і слалом), де бордери трохи поскандалили з приводу травички, але все закінчилося добре і Росс Ребальяті відвіз золоту медаль додому в Канаду.
