До основних догматів іудаїзму відноситься віра в єдиного бога Яхве, в прихід месії, в безсмертя душі та існування загробного царства.
Віра в єдиного бога виникає у євреїв набагато пізніше. Яхве стає загальнонародним богом лише в іудейському рабовласницькому державі так званого періоду царств. Зі знищенням родової організації неминуче зникають племінні божества. На Яхве переносять атрибути інших богів. Він стає подавцем врожаю, наставником в ремеслі, захисником на війні. Інші ж боги займають підлегле становище, перетворюються в його служителів.
Боротьба за централізацію культу Яхве і за визнання його єдиним богом євреїв тривала довго. Очолювали цю боротьбу пануючі, експлуататорські класи, так як вони були зацікавлені у ліквідації первіснообщинних і родових порядків і у прикритті свого панування авторитетом загальнонародного бога.
Головну роль у поширенні монотеїстичних поглядів серед стародавніх євреїв зіграло жрецтво, сконцентроване навколо Єрусалимського храму. Жерці цього храму були підпорядковані цареві. Їх багатства росли з року в рік завдяки рясним пожертвам і приношень. З часом вони стали прагнути підпорядкувати своєму впливу царів Юдеї, за допомогою яких вони хотіли знищити всі інші святилища не тільки в Юдеї, об'єднати всіх синів Ізраїлю єдиним культом Яхве, що здійснюються в Єрусалимському храмі. Тенденція до монотеїзму існувала і у єгипетській релігії, і в вавілонської, і в іранської, і ця тенденція завжди була відображенням політичної централізації, самодержавної влади царя. ... Єдність бога ... - Писав Енгельс, - є лише віддзеркалення єдиного східного деспота (Маркс К., Енгельс Ф. Соч., Т. 27, с. 56).
Але ці спроби ввести монотеїзм розбивалися кожен раз про опір жерців місцевих культів і про інші відцентрові сили. В юдаїзмі вперше в історії релігії був проголошений послідовний і принциповий монотеїзм. Це пояснювалося, звичайно, не якимись особливими властивостями єврейського національного духу, як кажуть деякі буржуазні вчені, а безмежною владою жерців Єрусалимського храму, які користувалися заступництвом царів і опинилися в становищі монополістів.
Віра у всемогутнього бога Яхве становить основу іудейської релігії. Служителі іудаїзму вимагають від прихильників цієї релігії сліпий, беззвітній віри в бога, що є першим і необхідною умовою особистого порятунку в потойбічному світі.
До догматам іудаїзму відноситься вчення про Богом Старого Заповіту, до складу якого входить Тора, або П'ятикнижжя Мойсея. Однак під впливом кумранських рукописів, знайдених в печерах на березі Мертвого моря, сучасні ідеологи іудаїзму змушені визнати, що навіть книга Тори не виникла раптом, вся відразу, як творіння рук Мойсея. Вона, продовжує один з них, є композицією з декількох документів, складених різними авторами і зібраних воєдино невідомим редактором або кількома редакторами. З визнання того, що Біблія є пам'ятником, створеним протягом століть різними людьми, він робить висновок: Тора в філософському відношенні ... більш типова для єврейської релігії, ніж найкращі метафізичні трактати, бо, за її вченням, бог в іудаїзмі швидше постулат, ніж висновок. Тим самим апологет іудейського віровчення визнає, що неможливо довести буття бога Яхве, що ніякого священного писання не існує.
Складовою частиною іудейського віровчення про бога Яхве є догмат про прихід месії. Месія - це рятівник, який прийде, щоб здійснити праведний суд, воздати людям по їх заслугам. Згідно з віровченням іудаїзму, в дні месії світ буде оновлено. У момент появи месії земля, згідно Талмуду, стане виробляти щодня нові плоди, жінки стануть щодня народжувати, а земля - приносити хліби і шовкові вбрання, люди досягнуть 1000 років від роду, припиняться хвороби, чвари, війни.
З вірою в прихід месії пов'язані і подання про передвісники появи божого помазаника, число яких, за вченням рабинів, дорівнює дев'яти. Серед них роль первосвященика, який здійснить помазання месії, воскресить мертвих і відкриє храмову начиння часів месії, зіграє містичний Ілля Пророк.
Вчення іудаїзму про месії отримало яскраво виражену есхатологічну забарвлення. Проповідь про прихід небесного спасителя клерикали використовували для того, щоб прихід майбутнього життя ставити в залежність від богоугодного поведінки людей. А що це значить? Строго дотримуючись дуалістичної точки зору на суть людини, ідеологи іудаїзму кажуть, що в ньому постійно борються добро і зло. Ця боротьба обумовлена тим, що всі люди складаються з тіла і душі. Тіло породжене людьми, душа всієї в тіло богом. Віруючий, вчать рабини, повинен постійно дякувати бога за цей дар і утримувати його в чистоті. Вранці, встаючи з ліжка, іудей молиться: Боже, Душа, яку ти мені дав, чиста. Ти створив її, ти її утворив, ти вдихнув її в мене, ти її оберігаєш в мені, ти колись її в мене приймеш, але повернеш її в дні прийдешні ... Благословен ти, господи, який повертає душі в трупи померлих.
Закликаючи до відмови від земного життя, від участі в боротьбі проти гніту і експлуатації, рабини вчать, що земне життя людини є приготування до майбутньої. Отже, людина повинна постійно думати про смерть, проводячи дні і роки в смиренності, в молитвах і постах, суворо виконуючи заповіді Яхве.
Небесний суд в кінці часів мислиться теологами як суд Яхве над ворогами іудейського народу, над усіма грішниками, над людьми, не розділили іудейство. Вселяючи жах і надію в свідомість віруючих, відволікаючи їх від нагальних соціальних завдань турботами про забезпечення собі місця в небесному царстві, іудаїзм розробив систему нагород і покарань за кожне виконання і за будь-яке порушення заповідей господніх.
Ідея загррбного відплати виправдовує будь-яку несправедливість, будь-яке соціальне злочин. Чому праведники страждають, а нечестивці благоденствує? Тому, відповідають талмудисти, що грішникам належить випробувати кару, а праведникам нагороду на тому світі.
Рабини у своїх виступах перед віруючими постійно твердять, що перша турбота людини - рахувати дні свої і в молитвах придбати розбите серце, необхідне для радісною і веселою життя під покровом передвічного. Ці виступи служать закріпленню у свідомості людей неосвічених, антинаукових уявлень, сприяють увічнення несправедливих порядків на землі, примирення віруючих з негараздами і тяготами свого життя....
